21 липня 2025 року на фронті був важко поранений доброволець ПДМШ - друг «Поляк».
Неймовірна людина та чудовий фахівець, друг «Поляк» був з нами ще від часів малої війни. За першої-ліпшої можливості він виривався зі своєї лікарні, де працював заввідділенням у свої 60+ і їхав на фронт рятувати хлопців.
Страшне поранення сталося в місці тимчасової дислокації одного з підрозділів, медичну службу якого ПДМШ посилює. В цьому підрозділі служать ветерани ПДМШ, тому про трагедію ми дізнались майже миттєво. Фото та «сотка» свідчили, що Борисович на межі життя та смерті.
Спрацювали на відмінно усі: військові медики та анестезіолог-іноземець, які надали першу допомогу і стабілізували Борисовича, медична бригада, що евакуювала його до Запоріжжя, Світлана Друзенко та Миколай Гойко, які зранку вирушили туди, місцеві лікарі.
Попри страшні поранення Поляк вижив. Викликом було його транспортування до столиці. Ми десяток разів чули «пацієнт не транспортабельний». Аеромедична евакуація нам відмовила. Але ми ризикнули.
Неймовірна подяка нашим колегам з MOAS, які надали суперпрофесійний екіпаж, дякуємо Яні Зінкевич, яка пропонувала будь-яку допомогу від наших побратимів Госпітальєрів, пані Оксані Корчинській, керівництву лікарні "Феофанія" та десяткам військових і цивільних, які пропонували допомогу та допомагали.
23 липня пізно ввечері друг «Поляк» був вже у "Феофанії". Перший бій ми виграли. Попереду – велика війна за його життя... На жаль, Борисович більше ніколи не зможе оперувати. Як і працювати. Лікування буде складним і довгим. Давайте закриємо збір – і ми передамо всю суму його родині, яка наразі перебуває в Києві і з якою ми в постійному контакті.
Дякую всім, хто залишається поруч у ці непрості для нас дні.