Як усі святі Белиловец Виктор був незручним і вкрай потрібним. Він лікував усіх і намагався допомогти кожному. Ніколи ні з кого не брав грошей. Завжди був готовий роздати останнє. Ми навіть жартували: хочеш чогось позбутись – дай потримати "Фентанілу". Поранені бійці цінували його не менш за хворих на ковід...
Його обходили кулі, снаряди і коронавірус. Бо, як він любив повторювати: кожен врятований пацієнт – це плюс один клас броні в карму. Кулі, бомби, снаряди та віруси його не дістали. А от серце не витримало...
Кілька днів тому, проводжаючи його до Києва з нашої локації у Словʼянську, ми домовлялись, що він приїде на липневу ротацію. Не склалося... Тепер вже побачимось у небесному шпиталеві, побратиме...
Тут чудове інтервʼю з ним. Свята була людина: t.ly/SwbX
Геннадй Друзенко