Якщо зовсім лаконічно, то це наша війна за майбутнє Донбасу. Москва та ЛДНР воюють за те, аби повернути історію назуспіт, намагаючись воскресити небіжчика СРСР. Українські бійці воюють за сьогоднішній Донбас, за його землю, міста і села. Медики-добровольці Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. Миколи Пирогова воюють за серця місцевих мешканців, насамперед дітей, за якими майбутнє Донбасу.
Бо навіщо нам ця земля, якщо ті, хто живуть на ній, вважатимуть Україну мачухою, а не рідною матір’ю?
А підстав вважати Київ вітчимом у місцевих досі чимало. Не будемо згадувати інформаційну політику чи радше її відсутність – поговоримо про медицину. Офіційна статистика кричуща:
- в Луганській області (райони, які контролює Київ) фактично кожна друга медична посада в державних та муніципальних закладах охорони здоров’я вакантна; якщо бути точним, ванті 46,67% медичних посад;
- з 99 позицій, передбачених штатним розписом лікарень Луганщини, на 100% вакантними є посади по 30 позиціях (це означає, що на контрольованій українським урядом території Луганщини немає жодного (!!!) дитячого гематолога, дитячого гінеколога, дитячого дерматовенеролога, дитячого кардіоревматолога, дитячого онколога і десятків інших фахівців);
- ще по 42-х позиціях на Луганщині бракує більше 50% медичних фахівців (наприклад, торакальних хірургів, рентгенологів, ревматологів, офтальмологів, онкологів, наркологів тощо);
- по жодній позиції немає 100-відсоткового заповнення вакантних посад.
Геннадій Друзенко, президент ПДМШ