Наприкінці липня «Новинарня» опублікувала розлогий матеріал Олени Максименко з Донецької області про Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. Миколи Пирогова «На підсиленні ЗСУ – без визнання держави. З якими проблемами стикаються медики-добровольці ПДМШ». Серед цих проблем — відсутність офіційного визнання медиків-добровольців як учасників бойових дій з боку держави.
«Цей проєкт працює в інтересах українських військових та цивільних на прифронтових територіях ще з 2014 року. Після початку широкомасштабної війни масштаби роботи ПДМШ значно зросли. Зараз за місяць через їхні руки проходить до тисячі евакуйованих та пацієнтів…, – йдеться у статті. — Фактично, через «Перший добровольчий» цивільні медики мають змогу долучитися до безпосередньої роботи за фахом на фронті, але не мобілізуватися при цьому до війська. Фельдшери, хірурги, травматологи, анестезіологи, парамедики та багато інших спеціалістів працюють у ПДМШ на ротаційній основі. Є жінки, що відбувають по кілька місячних ротацій поспіль. А деякі волонтери, наші й іноземці, приїздять для цього з-за кордону».
У розмові з журналісткою, яка відбулася в Лимані на Донеччині, керівник медичного напрямку ПДМШ Світлана Друзенко («Лана») розповіла про історію створення та діяльність добровольчого шпиталю до 2022 року, про його роботу після повномасштабного вторгнення росії та його взаємини з державою.
Світлана Друзенко. Фото: Олена Максименко / Новинарня
За її словами, після лютого 2022 р. потреба в медиках-добровольцях на фронті суттєво зросла. Відтоді до ПДМШ долучилося близько 300 людей. Мобільний шпиталь зосередився на підсиленні тих точок, де бракувало потужностей ЗСУ.
«Реанімаційні бригади, доправлення від стабпунктів до прифронтових лікарень – ми зайняли цю нішу. Зараз не тільки ми цим займаємось, авжеж. А ми маємо професійні бригади, які працюють на сучасному обладнанні, швидких класу «С». У нас на сьогодні вже є нові ШВЛи, монітори. Маємо реаніматологів, анестезіологів, лікарів невідкладних станів. Фельдшери і водії – дуже часто ті, що і в цивільному житті працюють на «швидких». Крім цього, ми працюємо на стабілізаційних пунктах. Нікого не замінюємо – ми просто посилюємо ті місця, де не вистачає медиків. А в такій масштабній війні не може вистачати медиків у принципі. Потрібні хірурги, травматологи, анестезіологи, операційні медсестри, анестезисти», – пояснює Лана.
У статті підкреслено емоційний тягар на медиків, які стикаються з травматичними ситуаціями та втратою пацієнтів, наведено особисті історії стійкості серед добровольців.
Стаття також детально обговорює системні проблеми, з якими стикаються медики-добровольці ПДМШ, зокрема відсутність їхнього офіційного визнання учасниками бойових дій з боку держави. Лана називає статус добровольців «напівлегальним» і порушує непросте питання: чому добровольцям ПДМШ не хочуть давати статус учасників бойових дій?
Незважаючи на свій внесок, добровольці стикаються з бюрократичними перешкодами в отриманні цього статусу, який надає певні права та захист. Міністерство у справах ветеранів неохоче надає статус УБД, посилаючись на юридичні обмеження.
Це складне питання у статті коментують представники ГО «Юридична сотня» і Міністерства у справах ветеранів.
Читати статтю повністю на сайті «Новинарні».
