Інструктор з тактичної медицини Ян Чекмарьов (позивний «Хохол») належить до покоління людей, які зростали під час вже десятилітньої війни Росії проти України.
Ян усвідомлював неминучість «великої війни» і необхідність готуватись до неї задовго до повномасштабного вторгнення росіян в Україну. Тож приєднався до ГО «ТакМед Харків», де здружився з її засновником і керівником Даниїлом Жмуйдовим («Тиквою»). Набувши відповідних навичок, відправився на ротацію з Першим добровольчим мобільним шпиталем ім. Миколи Пирогова — працювати на кейсеваку.
Після того, як Даниїл пішов із життя, керівництво громадською організацією довелося взяти на себе Чекмарьову.
Ян каже, що саме «Тиква» навчив його тактичній медицині, а також тому, що неможна залишатись осторонь у часи загальної біди.
«Я дуже романтизував війну», — зізнається «Хохол», згадуючи свою першу ротацію в ПДМШ. Перші поранені, в евакуації яких він брав участь, були «легкими» або з травмами середньої важкості.
«Потім був виїзд, де я стикнувся з «важким» пораненим, який дуже сильно стікав кров’ю», — розповідає Ян. Боєць став розповідати йому про свою дружину, дітей. І через емпатію «Хохол» просто впав у ступор. «Але в мене була дуже досвідчена команда, яка швидко привела мене до тями».
Цей досвід дуже вплинув на Яна і допоміг йому зрозуміти необхідність постійно підтримувати не тільки теоретичні знання, але й практичні навички. Тож, імовірно, у Харкові команда «ТакМед» буде долучатись до надання допомоги постраждалим від ракетних обстрілів міста російськими варварами.
На його думку, зараз йому краще зосередитися на «ТакМед Харків», бо робота на медеваках і кейсеваках в ПДМШ, все ж, вимагає медичної освіти, якої Ян не має.
«Я вважаю, наразі краще приділяти увагу навчанню військових і цивільних, аби запобігти смертям. Це дуже важливо, бо, мені здається, аби перемогти цього ворога недостатньо його тільки знищити. Потрібно ще зберегтися самому», — стверджує «Хохол».
Більше в інтерв’ю з Яном Чекмарьовим журналіста Дмитра Тузова: